Ракети для Кабміну
Дмитро Крапивенко
З моменту свого повернення у виконавчу владу «регіонали» намагаються відновити вплив на військову комерцію. І досі безуспішно. Не всміхається біло-блактиним чи то бог війни чи то бог комерції: вже понад півроку вони не можуть поставити лояльний менеджмент у відповідних департаментах
Міноборони та в
УкрспецекспортіМіністром оброни залишається Анатолій Гриценко, який не допускає до продажу надлишкового військового майна донецьких генералів, тому реалізація непрофільних армійських активів досі заблокована кабмінівським мораторієм. На чолі «Укрспецкспорту» - призначений 2005-го року Сергій Бондарчук, який переконаний у тому, що експорт озброєнь і військове співробітництво як елемент зовнішньої політики є сферою впливу президента. Відтак Кабмін докладає максимум зусиль для того, аби усунути з посади норовливе керівництво цього держпідприємства, або бодай обмежити послабити його контроль за продажем озброєнь за кордон. Ціна питання – щорічний експорт на рівні $ 700 млн.
Останні урядові ініціативи щодо «Укрспецекспорту» мають на меті підпорядкувати підприємство шляхом його реформування. Так, за повідомленням представника у Кабміні Олександра Шлапака, правляча коаліція має намір створити на базі існуючої державної компанії, що має розгалужену систему державних структур в однойменний національний концерн, підпорядкований уряду. Ініціатором реформи виступає віце-прем’єр з питань ПЕК Андрій Клюєв, який останнім часом прославився відомчими зачистками: варто згадати хоча б кадрові ротації в Ощадбанку, під час яких структуру очолили банкіри, що донедавна працювали у бізнес-структурах братів Клюєвих. Аналогічні спроби мали місце ще у вересні минулого року, але тоді президентська команда заблокувала постанову Кабміну поданням позову до Конституційного Суду. Розгляд цієї справи, як це часто буває в подібних випадках, розтягнувся донині.
«Регіонали» не стали чекати на висновки Суду, а подали питання підпорядкування «Укрспецекспорту» під іншим соусом. Спочатку Віктор Янукович з високої трибуни розкритикував діяльність експортерів зброї і закликав реформувати оборонно-промисловий комплекс. Прем’єр закликав – треба виконувати його гасла. Будь-які реформи українське чиновництво зажди починає з прибуткових та перспективних компаній. То ж взялися за «Укрспецекспорт» - компанію, яка за 10 років свого існування продала за кордон зброї на $ 2,5 млрд. і яка торік мала приріст обсягу торгово-посередницької діяльності на рівні 16%. Трансформація держкомпанії у національний концерн може не кращим чином вплинути на її фінансові показники: в такому серйозному бізнесі як збройний, де партнери ніколи до кінця не довіряють один одному, зміна реквізитів фірми, форми її власності, керівництва – далеко не краща характеристика для провідного гравця(навіть в найтяжчі часи Україна не полишала світовий топ-10 експортерів зброї). Якщо реформування «Укрспецекспорту» піде далі зміни вивісок, то наслідки міжвідомчих комбінацій буде важко спрогнозувати. Конфігурацію концерну нині важко уявити. Новопризначений міністр економіки Анатолій Кінах, наприклад, говорить про необхідність створення структури, яка об’єднає підприємства оборонно-промислового комплексу(в цій галузі зараз працюють близько 1,5 тис підприємств). Чиновники Мінпромполітики упевнені, що немає жодного сенсу передавати ОПК під дах «Укрспецекспорту». Підприємства української оборонки в масі своїй мають доволі кволі показники господарської діяльності і в разі їхнього злиття зі спецекспортерам на виході виникне мало привабливий монстр. Не кажучи вже про те, скільки часу знадобиться на подолання опору червоних директорів, які з радянських часів вважають себе недоторканою елітою української промисловості. Втім остаточну долю концерну чи держкомпанії має визначити Рада національної безпеки та оборони, де представники президентської команди вочевидь блокуватимуть реформаторські починання Кабміну.
Втім і цей варіант передбачений реформаторами. Якщо відомча доля «Укрспецекспорту» визначається не на користь коаліції, починає діяти принцип «якщо ворог не здається, його знищують». Кабмін здатний задіяти увесь свій адміністративний потенціал для того, аби послабити чи повністю знівелювати вплив керівництва «Укспецекспорту» на торгівлю зброєю. Перші кроки у цьому напрямку вже зроблені. Так, наприклад, про свої експортні амбіції вже заявив один з новостворених державних концернів – «Авіація України». Підтриманий керівництвом Мінпромполітики менеджмент концерну сподівається найближчим часом здобути статус спецекспортера, тобто дозвіл продавати за кордон військове устаткування та продукцію подвійного призначення. Якщо ця ініціатива матиме продовження «Укрспецекспорт» можуть усунути з такого перспективного сегменту як продаж техніки, призначеної для військової авіації. Таким чином монополіст може втратити контроль над частиною «збройних» грошових потоків. Створенням аналогічним «Авіації» концернів урядові структури зможуть забрати в «Укрспецекспорта» і решту підгалузей оборонного експорту.
Такі ініціативи можуть знайти відгук серед керівників військових підприємств. Директор одного з кримських заводів, який спеціалізується на виробництві техніки для військово-морського флоту, який побажав залишитися не названим, так формулює претензії до «Укрспецекспорту»:
В більшості випадків стан українського ОПК – наслідок діяльності дилетантів. Непогано було б звернутися до історії та проаналізувати, хто і як керував військово-промисловим комплексом в СРСР. Це не ностальгія. Можу судити на прикладі Міністерства суднобудівної промисловості. Всі без винятку міністри пройшли школу від майстра/конструктора до керівника підприємства-главку-міністерства. В галвках працювали люди з різних куточків країни. Вони розуміли проблеми, мали життєвий(нинішньому керівникові «Укрспецекспорт» Сергієві Бондарчуку 35 років – прим. Ред.) і професійний досвід. Тому, як на мене варто ставити запитання не керівникам підприємства, а іншим панам: Що ви конкретно зробили для розвитку для збереження ОПК? Не останнє питання – чи потрібна монополія «Укспецекспорту» та його дочірніх структур? Адже ми маємо досвід попередніх років, коли підприємство отримувало разовий дозвіл на виконання конкретного контракту. Нинішня ситуація є такою, що за поняттям «ексклюзивні права» не криється поняття «ексклюзивні обов’язки». В Україні немає єдиної політики експорту озброєнь. Хто фінансує науково-дослідницькі та конструкторські розробки? В структурі українського експорту озброєнь залишається мізерним відсоток розроб
На таких настроях старих виробничників і можуть зіграти урядові реформатори, які пообіцяють ОПК нові обрії на зовнішніх ринках. Позиція «Укрспецекспорту» у цьому питання є цілком зрозумілою: Сергій Бондарчук апелює до досвіду Росії, де вся зовнішньоекономічна військова діяльність сконцентрована в руках держкомпанії «Рособоронэкспорт». Успіхи росіян на світовому ринку озброєнь завжди фігурують у розмовах українських політиків, коли вони говорять про ОПК. Адже саме в цій галузі ми є одночасно конкурентами й стратегічними партнерами – Україна успадкувала 40% потенціалу радянської «оборонки». Однак належного застосування цьому спадку в нашій країні досі не знайшлося через те, що реформи галузі мають поверхневий характер – такі собі парадні шикування на тлі відверто слабкої «бойової та політичної підготовки».
Однак навіть поверхневі зміни можуть мати відчутні негативні наслідки. Відомчі бої навколо «Укспецекспорту» викликають неабиякі побоювання у Міністерстві оброни. «Оскільки від їхньої діяльності(«Укрспекцекспорту» та дочірніх структур – прим. Ред.) залежить поповнення спец фонду Міноборони», - говорить міністр оброни Анатолій Гриценко, - «то мене непокоїть те, що будь-яка реорганізація може спричинити невиконання військового бюджету в частині спецфонду. Ми можемо недоотримати ті суми, які передбачені. Через це можуть бути зірвані програми». За словами міністра, співпраця військових з «Укрспецекспортом» в галузі виконання експортних контрактів дозволяє заощаджувати десятки бюджетних мільйонів гривень. Втім ціна питання є більшою за названі Анатолієм Грищенком суми, адже сьогодні лише 3% від загальної кількості озброєнь, що виробляються в Україні, дістається українській армії. Якщо усунути військових від співпраці з «Укрспекцекспортом»(при підпорядкуванні цієї структури Кабміни є цілком можливою її подальша комерціалізація і вихід зі спільних з Міноборони проектів), то вони матимуть ще менше коштів на модернізацію техніки.
Бюрократичні рухи навколо «Уксрпецекспорту» звісно ж не залишаться непоміченими і за кордоном, в країнах, що є замовниками української зброї. На цей факт певне зважають урядовці, котрі нині ініціюють перерозподіл сфер впливу в оборонному експорті. Однак час для чергової спроби реформування «Укрспекекспорту» обраний навряд чи випадково. У лютому представники компанії повернулися з міжнародного збройового форуму IDEX-2007. Там були підписані солідні контракти на закупівлю БТРів та ракетних комплексів українського виробництва(суму контракту спец експортери тримають у таємниці).
